Життя з чистого аркуша. Він тікав з окупованого Бердянська разом з дружиною і немовлям на руках. Його допитували рашисти на блокпості. А коли потрапив на український — заплакав, наче дитина. Дніпро TV починає серію сюжетів про українців, які через російську агресію втратили дім, житло і роботу. Але знайшли себе у чужому місті. Історія перша: «Танго війни». Про все це на телеканалі Дніпро TV.
«О, заходьте! Тидин – тиндин. Щось нас когось не вистачає».
В залі поки що немає кубків та нагород його вихованців. Іван Козлов почав тренувати дітей у Дніпрі 2 місяці тому. Тільки в травні йому з родиною вдалося вибратися з тимчасово окупованого Бердянська.
Іван Козлов, керівник клубу спортивно-бальних танців «Dream Dance»: «Коли ми доїхали до першого українського блокпосту, весь автобус ридав. Я особисто, так, якесь полегшення відчув. Нарешті всі ті обмеження, які були, там залишилися. Тобто ми приїхали додому».
На питання, як живе колись курортний Бердянськ в окупації, Іван відповідає коротко: як у 90-х. Місто стало депресивним, більшість людей виїхали на підконтрольні Україні території. Не вистачало харчів та медикаментів, не було мобільного зв’язку. Жити і працювати під дулами автоматів було нестерпно. Іван до того ж мав активну проукраїнську позицію і виходив на мітинги проти рашистів. Боявся за дружину і дітей. Тому і виїхав з рідного міста. У Дніпрі Іван зрозумів: треба рухатися далі. І повернувся до справи свого життя. З цим допомогли друзі-колеги.
Іван Козлов, керівник клубу спортивно-бальних танців «Dream Dance»: «Ми всі один одному конкуренти, але допомагаємо один одному. Так виявилося, навіть в цьому. Я звернувся до знайомого, запитав, чи можу я в нього в залі розпочати свою роботу. Він сказав: «Так, без проблем. Приходь, працюй».
10 років він вчив дітей та дорослих спортивним бальним танцям. Його ансамбль «Мрія» перемагав у різноманітних турнірах та міжнародних фестивалях. Втім, у Дніпрі потрібно було починати з нуля. Але досвід та бажання реалізуватися вже приносять плоди. Нові підопічні у захваті від свого тренера.
Батьки задоволені: на лівому березі Дніпра важко знайти студію бальних танців. Ще й з таким професіоналом!
Юлія, мати вихованки студії танців: «Тренер уважний, до дітей дуже добре відноситься. І вони бігають до нього, як на свято біжуть».
Поки що Іван тренує одну групу малечі та навчає латиноамериканським танцям дорослих. Сподівається, невдовзі його вихованці підкорять кращі танцювальні майданчики України та світу.
