Двічі залишала дім через РФ та 15 років очікувала на вагітність: історія переселенки з Луганщини, яка живе у Дніпрі

«У 2014-му ми виїхали в Луганську область. Як і всі, не думали, що це затягнеться, буде довго. Я до останнього сподівалася, що повернуся додому. У мене є свій будинок, я там зробила те, що мені хотілося, і буду далі робити те, що мені хочеться. Ми жили в Сєвєродонецьку», — говорить Наталія.

За її словами, до міста вони приїхали через пів року після деокупації. Воно розвивалося: будувалися дороги й парки. Але й Сєвєродонецьк родина змушена була залишити у 2022 році.

«Там навіть будинок, де ми жили, наш під’їзд ще більш-менш цілий, сусідній вигорівший, і дірки в домі. Наша вулиця, ми на Курчатова жили, вона найбільше постраждала», — каже жінка.

Деякий час Наталія проживала в Черкаській області, в березні 2023-го вагітною приїхала до Дніпра. Розповідає: 15 років із чоловіком планували дитину. 17 жовтня в жінки народилися двійнята Назар та Матвій.

«З малюками все добре, зробили щеплення. Як і всі дітки — сплять та їдять. З двійнею важко. Якщо вони одночасно захочуть їсти, потрібно якось балансувати. Але це того вартує. Це була довгоочікувана вагітність. Ми дуже хотіли діток, чекали 15 років», — розповіла переселенка.

Наталія сподівається, що повернеться додому і покаже синам рідний Луганськ.

«Я на це сподіваюся, я в це вірю, я хочу додому. Хоч і тут приймають, але вдома є вдома — стіни навіть там лікують. Тому хочеться нашої перемоги, щоб хлопці дали нам таку можливість — побачити та показати нашим дітям, що ось є таке місто Луганськ», — говорить вона.

Жінка каже: часто повертається до спогадів і згадує рідне місто, його вулички, парк Шевченка, центральну площу й алею з трояндами. З чоловіком вони вивезли з Луганська фотографії, зокрема весільні, які зберігалися на фотоапараті й на жорсткому диску. Але жодної фото батька й бабусі Наталія не має.

За матеріалами Суспільне