Є в Дніпрі на 12-тому кварталі провулок Філатова. Звичайно, не іменем Бориса Альбертовича названий, а на честь його однофамільця- академіка Володимира Петровича Філатова — науковця, офтальмолога, хірурга, винахідника, поета, художника, мемуариста, дійсного члена Академії наук УРСР (з 1939 року) та Академії медичних наук СРСР (з 1944 року), доктора медицини, професора. Так ось, дніпровський провулок, що носить ім’я видатного тезки нашого мера, знаходиться в оточенні нерозчищених хащів. Як видно на світлинах, непролазні, зарослі пустирі та купи обрізаного і не прибраного, а просто зваленого купами посеред дороги, гілля створюють враження запущеності та безгосподарності.
Ще одна дніпровська вулиця з іще одним відомим усьому Дніпру прізвищем Лисенко знаходиться на першій Діївці. Але, якщо великий український композитор, піаніст, диригент, педагог, збирач пісенного фольклору, громадський діяч Микола Віталійович Лисенко, чиїм ім’ям насправді названа ця вулиця, не може побачити той жалюгідний стан, в якому вона перебуває на нинішній день, то його тезка, заступник мера Дніпра, Михайло Лисенко, міг би звернути свою увагу на грандіозні баюраки та уже примерзле болото. Вулиця проходить попід кладовище, та люди, що приходять віддати шану своїм померлим рідним та близьким, часто-густо не можуть нормально дістатися туди. Після дощу вулиця Лисенка перетворюється на непролазне багно, а дощові потоки, що течуть вулицею зверху вниз, повимивали на ній справжні яри. Ось і доводиться дніпрянам скакати через ями і волокти на взутті кілограми болота у місто, а їхнім дітям – у школи та дитячі садочки.
Звичайно, й інші вулиці та провулки Дніпра не менше заслуговують на увагу міської влади, але ці дві ми взяли, як індикатор та показник. І як виявилося, не помилилися з вибором. Як часто кажуть, ім’я зобов’язує. Може, і назви вулиць, що носять такі відомі у нашому місті прізвища, підштовхнуть тезок-чиновників до їхнього ремонту, облагородження та благоустрою.