Українська журналістка Світлана Крюкова розповіла, як сучасна влада використовує українське громадянство для примусу і залякування. Про це вона написала на власній сторінці в Facebook.
На думку Світлани Крюкової, деякі особи зараз сп’яніли від влади і почали використовувати ті інструменти, які використовувати не можна в жодному разі, якщо ми хочемо жити у вільній, правовій державі:
Отже, пройшов місяць з моменту, коли Геннадія Корбана позбавили громадянства. Не впустили в країну, розлучивши з батьками та близькими, порушивши всі понятійні кордони та створивши масу кармічних наслідків. Створивши особисто мені години демотивації та поганого настрою.
За цей час група причетних так і не пояснила, чому в розпал війни країну позбавили ефективного менеджера, причетного до оборони України. Не розповіли, на якій підставі українців позбавляють громадянства. Як можна на рівному місці відібрати документ, присвоїти статус апатриду і вигнати геть поневірятися світом.
Нам не показали, а чи має Корбан той самий другий паспорт, і з якою інтенсивністю тремтіти всій, наприклад, Дніпровській синагозі, де напевно немає жодного почесного громадянина без другого ізраїльського громадянства. Як і мільйонам українських громадян, які мають різні правові взаємини з іншими країнами на хвилі вимушеної еміграції.
І головне – з нами місяць розмовляли як з божевільними підлітками, як путін розмовляє зі своїми рабами, ніби натякаючи, що з інших питань громадянських прав і свобод група осіб, що сп’яніла від влади, поводитиметься так, як захоче. З ким захоче. І коли захоче.
Учора один п’ятикопійковий депутат прийшов на розбірки зі столичними бізнесменами, які заманулися давати нульову оренду афілійованому з ним бізнесу та виставили йому рахунок. Плати, кажуть, зі знижкою, але до чіткої дати, ти ж – влада. Так він прямим текстом сказав, що якщо будете вйоб@..ся – позбавлять громадянства. Модний такий, тачка в нього крутіша за мою і секретарка з новими губами.
Петиція по Корбану (щоб його впустили в країну) зібрала майже 25 тис. голосів. Очевидно, і тут причетні до заборони зіграють у «німе обличчя», почнуть крутитися вужами на сковорідці, грати в сучасне нині «Це не я», щоб не відмотувати рішення назад. Що не так вже й важливо. Вони взагалі не такі вже й важливі, бо сила, правда, право на майбутнє в тих руках, хто сміливий, чесний, діє по совісті та доблесті і нічого не боїться.
Залишилися сотні голосів під петицією, і я запрошую вас відзначитися у становленні майбутньої демократії та громадянських свобод у новій вільній перемігшій агресора країні, де править закон, здоровий глузд і повага до особистості.
