Україна — це не просто місце на карті

Поки ледь не вся країна обговорює перебіг виборчої кампанії та порівнює якість кандидатських аналізів, життя не зупиняється. У звичайному режимі працює й український Уряд. Але й там серйозно замислюються про майбутнє. Показово, що серед відпрацювання нагальних економічних питань на минуло тижневому засіданні Кабміну прем’єр Володимир Гройсман виголосив промову, у якій закликав українців позбутися будь-яких відчуттів, пов’язаних з меншовартістю та песимізмом, із тим, що в державі щось може «не вийти». Бо Україна – це не просто місце на карті, впевнений очільник Уряду.

З цим важко не погодитися, особливо якщо згадати, що розвиток (або навпаки – занепад) будь-якої території залежить від людей, які на ній мешкають. Сама по собі найродючіша земля не оброблятиметься, не ремонтуватимуться автошляхи й не висаджуватимуться дерева на вулицях. Всім цим потрібно займатися, і робити це постійно, а не тоді, коли передвиборчий «півень» приготується добряче клюнути у потилицю…

Володимир Гройсман, прем’єр-міністр України:

«У нас мешкає 45 мільйонів людей, кожен з яких любить свою державу. Ніхто не прийде і за нас нічого не зробить. Я давно не вірю у дива, але знаю – самотужки ніхто не може змінити ситуацію. Ми можемо це зробити тільки разом!»

Попри стереотипи, таких людей навіть у місцевій владі чимало. Беззаперечно, один з них – 32-річний очільник Томаківської селищної об’єднаної громади Іван Калашник. Успішний підприємець, чотири роки тому він пішов у систему місцевого самоврядування, щоб змінити на краще навколишнє життя у своєму невеличкому райцентрі. І завоював симпатії сусідів. Сьогодні Іван Володимирович – наймолодший голова ОТГ на теренах Дніпропетровщини. Й, хоча південна «околиця» області не входить до распіарених «зразково-показових» частин регіону, його інфраструктура за останній час значно покращилася. Головним чином завдяки реформі децентралізації та чіткому визначенню місцевих приорітетів.

Ми зустрілися з головою громади й поставила йому низку питань, як то кажуть, «за життя», проте без жодного присмаку політики.

— Роботу в системі державного управління, особливо місцевого, давно вже не вважають престижною. Беззаперечно, підприємцем вам було простіше – податки сплатив й не потрібно ламати голову, куди вони пішли. Пам’ятаю, як деякі дивувалися тоді, у 2015 – навіщо такий клопіт молодому хлопцеві… Дійсно – навіщо? Навіть, якщо не згадувати про 82%-вий кредит довіри, який тоді був отриманий?

-Я тут народився й виріс. Тому питання ваше дещо дивне. Будь-якій нормальній людині притаманно дбати про середовище, у якому ти живеш та покращувати його. Тому й вирішив піти до селищної ради – щоб не дорікати потім, що хтось щось робить не так, але взагалі не робить.

-Не шкодуєте зараз про те рішення? Проблем багато й від навіть від місцевого голови далеко не все залежить…

— Не шкодую. Хоча ви праві, подекуди доводиться нелегко. Проте, якщо чітко визначити мету, зручніше потім йти до результату. Наприклад, історично Томаківщина має серйозні проблеми з водою. І ми не просто сконцентрували ресурси для вирішення проблеми, але маємо вже певні досягнення. Зокрема, капремонт водогону Марганець-Томаківка дозволив значно поліпшити забезпечення мешканців селища питною водою, а модернізація обладнання покращила її якість.

Прикладів можна навести безліч. Якщо не сидіти у кріслі, пишаючись посадою, а розібратися, що для громадян є найважливішим, чого їм не вистачає для комфортного життя саме тут.

— Але рівень комфорту декого геть не влаштовує. Та й доходи часто не дозволяють нормально жити. Зізнайтеся – Ви самі колись замислювались іміграцію? Якщо так, то чому залишились? І чи вважаєте, що саме в Україні зможете реалізувати себе максимально?

-Згадайте прислів’я, «Де народився, там і пригодився». У більшості завжди виходить саме так. Реалізовувати себе зручніше на Батьківщині, якщо бути активним та цілеспрямованим. Для цього потрібно бачити можливості, які надає життя та вчасно їх використовувати. Це стосується й системи у цілому, й конкретних людей.

Якщо ми впроваджуватиме в себе кращій досвід, якій мають інші, то зможемо тут зробити не гірше. Минулого року я був у Польщі, побачив багато цікавого. І з нашими земляками спілкувався. Не для всіх там мед, повірте.

— Гаразд. Чи можете ви назвати хоча б 5 речей, за які любите Україну?

—  (Посміхається). Чому ж тільки п’ять? Ви жартуєте? Спробуйте визначити, наприклад, стільки ж причин, за які ви любите вашу дружину або матір. По-справжньому люблять не «за», а «незважаючи на…» Україна – рідна, і тут для мене все. Тому я мрію, що вона буде сильною, заможною та зручною для кожного з нас.

І це не порожні слова. Так відчувають й старі, й молодь. Просто не кожен говорить про це вголос. Ви подивіться, скільки підлітків збирається у вихідні біля нашого знаку «Я люблю Томаківку». Так, фото гарні виходять. Але, якщо хоча б частина тих, хто робить «селфі», замислиться, чим для нього є Батьківщина, буде добре. Не тільки зараз, але й у майбутньому!

Розпитував Любомир Логовенко , газета «Зоря»

Нагадаємо, що ми писали про те, що найуспішнішій реформі України виповнилось 5 років.

Я хотів би розказати, який може бути секрет нашого успіху. По-перше, ми маємо любити нашу державу. По-друге, маємо бути відповідними громадянами, відчувати власну відповідальність за державу. По-третє, маємо сумлінно робити свою справу, бо кожен з нас робить внесок у розвиток держави. Тому я закликаю усіх сьогодні осмислити і для себе визначити, що Україна – це не просто місце на карті, а це наш дім, майбутнє якого залежить саме від нас, — прем’єр-міністр Володимир Гройсман.

uawelove.org 

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Рекламные блоки позволяют нам оставаться независимыми СМИ, а вам – получать самые свежие новости под ними. Scroll down!

Присоединяйтесь также к 49000 в Google News. Следите за последними новостями!Присоединиться
Главное за день
logo-bottom
© 2021, все права защищены 49000.com.ua
Наверх

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: