Ракетний удар по Підгородному: мешканці жаліються на мізерні виплати і просять облраду про додаткову допомогу

3 червня став фатальним днем для підгороднянців Владислава та Наталії Приходько. Російський «Іскандер-К» вибухнув за лічені метри від їхнього будинку. Загинула їх єдина дочка Ліза, якій 26 березня виповнилося лише два роки та два місяці. Постраждали десятки людей. Повністю або частково зруйновано квартири та приватні будинки підгороднянців.

Сьогодні люди чекають на додаткову допомогу не лише від місцевої влади, а й від області, і загалом від держави. Чи реально її отримати? На що можуть розраховувати городяни? Із постраждалими зустрілися журналісти  «Наше місто».

Ракета вибухнула за півтора метри від землі

Суботній червневий вечір, здавалося, не віщував ніякого лиха. Тривогу не оголошували. Люди відпочивали у своїх будинках та квартирах. О дев’ятій годині багато хто почув страшний гул, а дехто навіть побачив ворожий «Іскандер». Кажуть, що ракета-вбивця зробила коло, ніби шукаючи мету, після чого вибухнула в зоні щільної житлової будівлі, не долетівши до поверхні землі близько півтора метра. Вибух приголомшливої сили почули навіть у Дніпрі.

– Я була у ванній, – розповідає Тетяна Іванченко, яка отримала поранення. – Найбезпечніше місце! У той момент, коли виходила, пролунав вибух. Ударною хвилею в мене полетіло все – шибки, уламки вікна. Я така вдячна всім своїм ангелам-охоронцям.

У цьому ж будинку на Партизанській, 62/2 мешкала і мама Тетяни, яка отримала осколкові поранення.

– Мама дивилася телевізор, – продовжує розповідь Тетяна. – Дивуюсь, що в неї вражена тільки рука. Потім бачила на її ліжку віконну раму, що вилетіла, з гострими осколками скла. Вранці після вибуху мати нічого не пам’ятала. Не пам’ятає про те, що трапилося й досі. Ретроградна амнезія. Їй необхідне не тільки лікування, а й реабілітація.

Від найгіршого врятував холодильник

Основний удар прийняли на себе кілька будинків, які знаходяться в безпосередній близькості від епіцентру вибуху. Один із найбільш постраждалих – двоповерхівка на Робочій, 11. Її мешканці досі не можуть отямитися після червневої біди.

— На той час була на кухні, — згадує Валентина Шевченко. – Стояла біля газової плити – і раптом на мене впав холодильник. Почали руйнуватися простінки. Можливо, холодильник і врятував – захистив від уламків бетонних стін та шибок. Після рятувальники разом із сусідом витягли мене. Привезли до лікарні всю у крові. З одягу на мені один ліфчик залишився. Лише тиждень тому виписали.

Чи треба говорити, що вибух величезної сили смертельно налякав усіх мешканців зруйнованого будинку. І людей, і тварин.

– Все сталося миттєво, – каже Любов Синельникова. – Я розмовляла по телефону, і раптом як гримне! Мене викинуло з кімнати до передпокою. Прийшла до тями тому, що страшно репетував кіт. Двері завалило, і він не міг вибратися назовні. Насилу вдалося його зловити й випустити через вікно. Кіт був дуже наляканий. Тільки через чотири доби наш улюбленець наважився повернутися.

І все-таки Валентині Іванівні та Любові Никифорівні ще пощастило. Велике лихо прийшло до сусідської родини, де загинула маленька дівчинка.

Ліза загинула, а мама наново вчиться ходити

На другому поверсі багатостраждального будинку мешкала дружна родина. Мама, тато і маленька Ліза. Того дня батько-поліцейський був на роботі. Вибухова хвиля, наче пушинку, викинула з квартири маму та її дворічну дочку. Обох засипало уламками.

Сусідка згадувала, як мама-Наташа стукала в плиту каменем, і тому її врятували. Тіло маленької дівчинки знайшли вже вночі.

– Я був на чергуванні, – розповідає Владислав Приходько, батько Лізи. – Коли пролунав вибух, зателефонував дружині. Відповіді не було. Тоді взяв у колеги автомобіль та прилетів сюди. А тут таке! Дружину знайшли за дві години. Слава Богу, жива! А дитину виявили о третій ночі. Не знаю, як це могло статися! Така гарна дівчинка була. Дружина у лікарні. Нині їй трохи легше. Але морально дуже тяжко. Вона знову вчиться ходити і жити.

Мати загиблої дівчинки досі в лікарні

Ще одна трагедія могла статися в будинку навпроти, де мешкає родина військовослужбовця Дмитра. Його дружина Ольга та 11-річний син Денис госпіталізовані з численними порізами. Але ж вони живі! Сам Дмитро власними силами упорядковує квартиру, але зауважує, що жити тут уже не можна.

– Дивіться, фасадна стіна будинку відійшла на два сантиметри, – констатує Дмитро. – Вона ж прийняла всю потужність вибуху. Тепер для житла не придатна.

Де і на що жити людям?

Після ракетного удару до Підгородного приїхали представники різних благодійних фондів. Разом із місцевою владою вони намагаються хоч якось облаштувати побут постраждалих городян. Закривають віконні отвори плитами ДСП, затягують захисною плівкою стелі.

Люди дуже розгублені. Кожен по-своєму оцінює ситуацію. Одні звинувачують місцеву владу у бездіяльності, інші закликають державні та міжнародні структури допомогти їх спільній біді. Загалом багато підгороднянців не уявляють, де і на що жити далі. Особливо переживають люди похилого віку, у яких із доходів – лише пенсія.

– Після ракетного удару влада нічого не зробила, – вважає Людмила Нестерук. – Що буде з нашими будинками: відбудовуватимуть їх чи ламатимуть? Сказали, що відповідь дасть міськрада. Але її поки що немає. Як бути? Якщо ракетою нас не вбило, місцева влада доб’є!

Після прильоту депутати Підгороднянської міськради зібралися на позачергову сесію та виділили матеріальну допомогу постраждалим. То чим же незадоволені люди?

Тетяна Іванченко, активістка ініціативної групи постраждалих, зазначає, що, по-перше, виділених коштів вкрай мало, а по-друге, люди не мають визначеності: де і як вони житимуть?

– Найголовніше – гроші, – резюмує Тетяна Іванченко. – Ми розуміємо, що прильоти були і у Кривому Розі, у Нікополі, і у Марганці. Ніхто не застрахований від нових ударів. Але нам треба десь жити. На сесії гроші виділили: до 40 тисяч гривень постраждалим приватного сектору та до 300 тисяч – тим, хто втратив житло. Але що за ці гроші купиш? Лише ремонт даху в моєму будинку потягне приблизно на 150 тисяч. Нам потрібен чек-лист, який визначає порядок дій. Щоб усе було чітко по пунктах. Один два три. Потрібна конкретика!

Затвердили матеріальну допомогу. Поки що невелику

Прокоментувати ситуацію журналісти запропонували міському голові Підгороднього Андрію Горбу.

Зауважимо, що можливості місцевого самоврядування регламентуються Бюджетним кодексом та фінансовими можливостями самої громади. А можливості ці обмежені. За великим рахунком, міськрада може лише виділити певну матеріальну допомогу постраждалим та здійснити комісійне обстеження пошкоджених або зруйнованих об’єктів. На підставі таких досліджень люди можуть розраховувати на компенсацію від держави.

Нагадаємо, що навесні цього року президент України Володимир Зеленський підписав ухвалений парламентом законопроект №7198 про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій.

– Ми провели сесію, на якій затвердили розмір матеріальної допомоги, – розповідає Андрій Горб. – Приліт припав на територію компактного містечка, яке складається з двоповерхових будиночків. Це ОСББ. На ОСББ ми надіслали 11 мільйонів гривень на капремонт. Фінансувати безпосередньо з бюджету ремонтні роботи приватного сектора не можна. Тому ми затвердили матеріальну допомогу на загальну суму 8 мільйонів гривень: 300 тисяч – у разі знищення житла, 100 тисяч – сім’ї загиблого, до 40 тисяч – при частковому пошкодженні житла.

На що можуть розраховувати постраждалі?

Мер Підгороднього наголосив, що половину актів комісійного обстеження видали на руки.

– У нас понад 160 постраждалих домоволодінь, – констатує мер. – Підписаних актів понад 100, а видали людям близько 80. Акти комісійного обстеження фіксують сам факт ушкодження, засвідчують, що людина постраждала. На основі цього складається чек-лист, що визначає розмір компенсації. Максимальна сума – 200 тисяч гривень.

Інструментальне обстеження будівель визначає їхню подальшу долю. Ламати чи відновлювати? За словами градоначальника, ці обстеження проводяться. Є, щоправда, певні складнощі – треба заплатити за роботу експертів. Але зараз питання вирішено. Робота йде!

– Ми вже працюємо, – зауважив Андрій Горб. – Міська рада не ухиляється від процесу.

Найскладніші проблеми – із приватним сектором. Це 46 будинків. Близько п’яти мають великі ушкодження. Але повноцінно допомогти приватникам проблематично.

Міський голова погоджується, що допомога до 40 тисяч гривень не може вирішити всіх проблем постраждалих. Але що ж робити! Можливості 20-тисячного Підгородного досить скромні.

– У нас немає великих підприємств, немає великих платників податків, – резюмує міський голова. — В Україні лише Дніпро надає допомогу постраждалим понад мільйон гривень. Ми не Дніпро!

Замість післямови

14 липня відбудеться сесія міської ради Підгородного, на якій людям, що потрапили у біду, можуть надати додаткову допомогу. Яким буде її рішення, невідомо. Але, на наш погляд, керівник Підгороднього міг би бути активнішим у пошуку додаткових коштів для постраждалих земляків. Діяти ініціативніше, як це робить міський голова Дніпра Борис Філатов. Нагадаємо, що після ракетного удару по будинку №118 на житловому масиві Перемога в січні нинішнього року меру обласного центру вдалося не лише виділити з міської скарбниці по 1 мільйону гривень для постраждалих, а й ініціювати отримання додаткової допомоги від ОВА. Голова ОВА Сергій Лисак підписав розпорядження про виділення сім’ям постраждалих від ракетного удару додаткового мільйона гривень.

Наразі ж від імені постраждалих юрист направила до Дніпропетровської обласної ради відкрите звернення, в якому просить виділити підгороднянцям цільову субвенцію. Рішення – за обласними депутатами.

На момент підготовки матеріалу нам невідомо, чи буде розглянуто таке звернення на найближчій сесії обласної ради.

За матеріалами Наше Місто.

Рекламні блоки дають нам змогу залишатися незалежними ЗМІ, а вам - отримувати найсвіжіші новини під ними. Scroll down!