Начальник управління з питань охорони культурної спадщини Надія Лиштва: Кожен дніпрянин відповідальний за те, яким буде місто

Образ Дніпра стрімко змінюється. На жаль, не завжди на краще. Йдуть у небуття не лише архітектурні пам’ятки дореволюційної доби, але й відносно молоді об’єкти на кшталт нещодавно зруйнованого  монументу “Дніпрові хвилі”. 49000.com.ua поговорив з Надією Лиштвою, начальником управління з питаннь охорони культурної спадщини міськради Дніпра про особливості історичного середовища нашого міста та відповідальність за майбутнє.

– Як ви прийшли працювати у міськраду? Хто ви за освітою?

– За освітою я архітектор. Закінчила коледж будівельно-монтажних технологій, після нього одразу пішла працювати техніком-архітектором в науково-дослідний інститут «Проектреконструкція». А потім вже, працюючи на півставки, закінчила Придніпровську державну академію будівництва та архітектури за спеціальністю «Дизайн архітектурного середовища».

Щодо роботи в міській раді, то я працювала ще в першому управлінні охорони культурної спадщини, воно з’явилося  2010 року. Набирали штат, я прийшла за оголошенням і залишилася. Потім це управління скоротили.  Я перейшла працювати в обласне управління пам’яток, займалась там пам’ятками архітектури з усієї Дніпропетровської області.

– В яких проектах ви брали участь?

– Перший проект, в якому я працювала як реставратор, стосувався відновлення будівлі Головпоштампту, всіх його корпусів, інтер’єрів та фасадів. До цього ми реставрували церкву Брянського заводу.  Цікаво, що починала я працювати ще за кульманом, це був 2003 рік. Лише коли працювали над Поштамптом, з’явилися комп’ютери і стало легше.

Головпоштамт. пр. Дмитра Яворницького

Також я брала участь у реставрації будівлі Нацбанку на Воскресенській.

Будівля Національного банку України, вул. Воскресенська

В часи роботи у приватній фірмі брала участь у реконструкції будівлю на вул. Південній, 2, зараз там Індекс-банк.

– Чому ви пішли із державної посади в приватну фірму?

– Це було після того, як скоротили відділ реставрації в НДІ “Проектреконструкція”.

– Розкажіть про реконструкцію будівлі на вулиці Південній.

– Вона була в жахливому стані, до речі. З 90-х років минулого століття стояла закинута, з неї намагались зробити великий аптечний склад. Врешті нічого не вийшло, будинок далі стояв у руїнах, поки не почалася реставрація.

– В реставрації яких ще будівель ви брали участь?

– На Вернадського, 27 ми займались реставрацією, це той будинок,  де знаходиться шаховий клуб. Ще був ряд проектів, які, на жаль, не реалізувалися. Наприклад, розробляли проект реконструкції будівель, на місці яких зараз знаходиться Кубометр. Навпроти сільпо теж була пам’ятка архітектури, караїмська кенаса, теж збиралися реставрувати. На жаль, під час кризи 2008-2009 років багато проектів завмерли і так зникли.

– Чи можна ці проекти зараз відновити?

– Можна, звісно. Але ті будівлі, що втрачені, на жаль, не відновиш.

– Чому?

– Тому що зникає не лише будинок, зникає  середовище. Для того, щоб місто зберегло свій колорит, варто робити збірки втрачених речей. Саме це –  аналоги, за якими можна відновлювати те, що є. Раніше всі будинки зводились на основі того, що вже було в місті. Наприклад, для наших реставраційних проектів ми робили повні обміри старих дерев’яних дверей, кованих елементів. Тепер такі речі можна відновлювати на тих будівлях, де вони втрачені, але подібні за стильовим вирішенням. Можна видавати збірки втрачених елементів. Аби зберегти те, що лишилось та відтворити втрачене.

– Розкажіть, будь ласка, чим займаються реставратори?

– Вони відтворюють стиль, притаманний саме цьому конкретному місту. Наприклад, ворота, двері, огорожі в кожному місті мають свій характер.

– Тобто, фахівці вивчають середовище і створюють моделі?

– Так. Наприклад, в Одесі, Івано-Франківську є  брошюри на кшталт «Двері Одеси», щоб люди, які щось проектують, розуміли особливості, притаманні для того чи іншого архітектурного середовища. Зараз, на жаль, проектувальники не повинні отримувати ліцензію на реставрацію. Фактично будь-хто, маючи диплом і сертифікат  архітектора, може займатись реставрацією. Можна бути добрим архітектором, але, не маючи доступу до аналогів, не розуміти, що проектуєш.

– Що ж робити?

– Як варіант, можна брати старі фотокартки міста, перемальовувати звідти будівлі і так створити окремий каталог на допомогу архітекторам. Адже будують погано не тому, що хочуть робити щось негарне, а просто від браку відповідних знань, від відсутності доступу до аналогів. Тобто, люди просто не знають, як ця будівля виглядала насправді. Таким чином до нашого міста потрапляють архітектурні елементи, характерні для Києва чи Одеси, але не для старого Катеринослава. Бо в нас інша архітектура, нам одеські чи харківські елементи не пасують. Іноді архітектурні елементи беруть навіть із аналогових збірок Парижу, в нашому місті все це виглядає, м’яко кажучи, дивно.

– А яким було наше місто?

– Катеринославу завжди була притаманна раціональна архітектура. Тому барокові елементи із левами і позолотою – це точно не про нас. Тут були свої, не менш красиві, елементи.

– Наведіть приклади, будь ласка.

– Найпростіше – двері. Мало збереглося саме дерев’яних деверей. Якби були відповідні збірки, можна було б відновлювати. На Воскресенській, наприклад, є старі автентичні двері. На вулиці Мосаковського – оригінальний дерев’яний козирок. Замовляли його явно саме для цього будинку. На жаль, я не знаю, де в нашому місті були відповідні майстерні. Можливо, був навіть якийсь каталог, по якому катеринославці обирали собі оздоблення для ганку. Тому що в багатьох будівель дійсно дуже схожі елементи. Але, на жаль, такі каталоги не збереглися.

– Розкажіть, будь ласка, чим займається ваше управління.

– Управління створили у серпні 2018 року. Тобто, нам навіть року ще немає. Потроху набираємо кадри, створюємо базу, тому що у нас мало залишилось від попереднього підрозділу. Тобто, на разі наше завдання – створення загальної бази по пам’яткам. Ми робимо обстеження, ходимо по об’єктам, розробляємо акти технічного стану. Люди до нас звертаються, укладаємо охоронні угоди на будівлі. Створюємо облікову документацію на деякі об’єкти.

– Який порядок звернення до вашого управління, якщо дніпряни хочуть внести свій будинок до пам’яток архітектури?

– Варто просто написати нам листа, навіть якщо ви збираєтесь робити ремонт в історичній будівлі. Можна принести звернення особисто. Ми розглядаємо і відповідаємо на звернення. З приводу пам’яток – останнє обстеження в місті було в 2007 році. Зараз ми проводимо нове. Після цього обстеження будівлі потрапляють до категорії щойно виявлені, якщо ще не є пам’ятками архітектури. У нас багато історично цінних будівель, але вони не відповідають критеріям пам’ятки.

– Розкажіть про критерії, будь ласка.

– За законодавством, пам’ятка має бути  автентичним витвіром  відомого архітектора, нести вклад в розвиток архітектури і містобудування. Більшість будівель у Дніпрі – це цінна історична забудова. Вона має зберігатись. Є думка серед городян, що внесення будинку до пам’яток архітектури полегшує здобуття коштів на ремонт, наприклад. Але насправді пам’яток так багато, і відповідні роботи такі дорогі, що занесення будівлі до списку навряд чи пришвидшить ремонт. Значну історичну забудову легше відремонтувати, так. За проектом і погодженням із управлінням. А от для пам’яток всі проекти має розробляти відповідна комісія, і це зовсім не швидкий процес. Крім того, ці проекти треба узгоджувати із обласним управлінням охорони пам’яток. Це може зайняти не менше року. Тому варто просто утримувати будинки історичної забудови в гарному стані, бо в майбутньому вони можуть стати туристичними об’єктами. До нас можна зайти за висновком, якщо ви хочете зробити ремонт в будинку чи на фасаді історичної забудови. До речі, всі ці висновки у нас безплатні.

– Як донести до людей, що не варто кардинально змінювати вигляд історичної забудови?

 – На мій погляд, це варто робити поступово, через розвиток усвідомлення, культури. У нас бувають випадки, коли городяни заради утеплення історичну забудову хочуть обшити пінопластом. Тут варто розуміти, що люди це роблять не тому, що хочуть щось спотворити. Вони просто не розуміють, про що йдеться. Як показав приклад із «Дніпровими хвилями», монумент зруйнували не тому, що свідомо хотіли чинити вандалізм. У людей, що керували технікою, не було розуміння культурної цінності скульптури. Тому, на мій погляд, єдиний вихід – це просвітництво і діюча система штрафів щодо нищення пам’яток.

– Який зараз розмір  штрафів?

– По пам’ятках максимальний штраф за шкоду, що може призвести до руйнації – 170 тисяч гривень. Менші обсяги шкоди визначаються за адмінпротоколами. Зараз ми розробляємо правила утримання фасадів на території міста.

– Як зараз розвивається ситуація навколо «Дніпрових Хвиль»?

– Зараз активісти розподіляються на групи, робота продовжується. Хтось знається на мистецтві, хтось – на архітектурі, ще хтось – просто добре фотографує, має час, ходили по місту і вивчати його. Тому визначимося з тим, хто і як буде діяти.

– Чи можна відновити монумент?

– Так, відновлення є в планах міста. Головний архітектор був на нараді в Союзі художників, зараз вони вирішують, що краще:  відновити чи відлити новий монумент.

– Які плани роботи в управління?

– Хочемо зробити каталог пам’яток, будемо видавати регуляторний акт по фасадам. Спеціалісти ведуть фотофіксацію всіх елементів, що мають бути збережені як частина міста. Тому що пам’ятка, відірвана від середовища, не має значення. Вона жива тільки в своєму автентичному середовищі. Всі наші розробки будемо виносити на виконком чи на сесію. Хочу сказати, що берегти спадщину міста має не лише міська влада. Кожен дніпрянин має нести відповідальність. Вже зараз ми можемо показувати гостям цікаве і живе місто, а не лише таке, де просто багато проблем. До речі, ще трохи про туризм: плануємо електронний каталог, щоб внести наші об’єкти і на в Google карти.

Рекламні блоки дають нам змогу залишатися незалежними ЗМІ, а вам - отримувати найсвіжіші новини під ними. Scroll down!