Мінінфраструктури оприлюднило проєкт закону “Про засади відновлення України”. Аналітики громадської ініціативи “Голка” з’ясували, що по суті, цей законопроєкт є продовженням політики старої команди міністерства, яка всю свою каденцію лобіювала скандальну містобудівну реформу (5655), що вигідна забудовникам.
Окрема роль у законопроєкті відведена електронній системі Dream. Цю систему автори позиціонують як “єдине вікно” проєктів відбудови, яке “дозволить відстежити махінації”. Але, на думку експертів, вона виявиться безпорадною перед схемами корупціонерів.
Річ у тому, що найчастіше забудовники завищують не ціни на матеріали, а їх кількість. Так виявити корупцію важче і для цього треба проєкт будівництва.
За закономвін має бути публічним у Єдиній державній електронній системі в сфері будівництва. Але за чотири роки (!) жодного такого документу не оприлюднили. Уряд вважає, що для цього має бути погодження власника авторських прав. Закон це не передбачає. А законопроєкт “Про засади відновлення України” таке свавілля пропонує легалізувати – і це відгомін 5655.
У проєкт можуть закладатися і зайві витрати. Достатньо завищити наслідки руйнувань. Скажімо, школа потребує відновлення на 15%, а за документами вона – напівзруйнована. Така ж ситуація з ремонтом доріг, де можуть закласти арматури більше, а палі довші ніж потрібно за нормативами. А ціна буде ринкова. Щоб виявити те, що намагалися приховати, треба реальна система контролю будівництва шляхом регулярних перевірок на місцях. У будівництві перевірка значних видів робіт можлива лише тоді, коли так звані приховані роботи в середині конструкції ще не закрили.
Чи врятують прозорі торги на стадії відбору підрядника?
Порядний підрядник – це запорука відсутності схем. Але чесні торги допоможуть лише тоді, коли планують вкрасти на завищеній вартості матеріалів. Якщо ж крастимуть на зайвих роботах чи на якості матеріалів, то свої підрядники демпінгуватимуть і виграють. Відсутність належного контролю на будівництві — це так само шлях до схем.
Якщо прибирати дискримінаційні тендерні вимоги, але закривати очі на недоліки в частині проектування та контролю, то це призведе лише до зміни основних корупційних схем. За завищеною ціною буде вже неякісне будівництво. Відбудова стане дешевшою, але те що за вимогами має простояти 100 років, почне сипатися вже років через 10-20.
На будівництві за якість всього відповідає замовник та підрядник. Усе має відповідати нормам, що контролює авторський та технічний нагляд. І всіх цих суб’єктів контролює Державний архбудконтроль.
Роль замовника одна з ключових. Коли влада будує об’єкт, а бюджетні кошти розкрадаються, посадовці не можуть розводити руками. Суми тут колосальні і має працювати НАБУ.
Насправді обов’язки замовника в законі треба деталізувати. Але замість цього законопроєкт “Про засади відновлення” взагалі прибирає навіть такі його обов’язки, як забезпечення будівництва відповідно до проєкту та з якісних матеріалів. “Реформатори” залишили лише обов’язки наймати ліцензованого підрядника та сертифікований авторський та технічний нагляд.
Донорам скажуть, що корупція подолана. Чиновники ні до чого. Це все “погані приватні виконавці робіт”. А НАБУ буде за бортом контролю відбудови.
Авторський нагляд пов’язаний із проектуванням, що активно задіяно в корупційних схемах. Тому і реально контролювати в таких випадках він не буде. А проєкт Мінінфраструктури пропонує, щоб цей нагляд міг призначатися не автором проєкту, а власником майнових прав на проектну документацію.
Це призведе до ситуації, коли відповідальності не несе ані автор проєкту, ані архітектор, що здійснює авторський нагляд. Перший заклав можливості для корупції в документацію, але він не буде мати жодного відношення до наступних порушень на будівництві. А другий просто зобов’язаний контролювати виконання готового проєкту і не несе відповідальності за зроблені в проєкті помилки.
Існуюча система технічного нагляду також не здатна вирішити проблему, про що вже згадувалося вище.
З державним архбудконтролем ситуація ще гірша.
За встановленими Кабміном критеріями, навіть найбільші об’єкти будівництва відносяться до середнього ступеню ризику і планові перевірки на них не можуть призначатися частіше, ніж один раз на три роки. Тобто будівництво може завершитися швидше. Отже тут мають бути випадкові позапланові перевірки.
Але всі перевірки припинилися відразу після початку “Великого будівництва” у 2020 році.
Тоді уряд Шмигаля задля “боротьби з корупцією” їх заборонив, а коли з’явилася Держінспекція перевірки заборонили під час війни. Рахункова палата сигналізує про цю проблему.
Мораторії на перевірки вводилися і раніше (наприклад, у 2014 році), але тоді забороняли перевірки лише приватного будівництва, а контроль за будівництвом державних та комунальних замовників навпаки посилювався.
І от законодавча ініціатива Кубракова реагує на це, але своєрідно. В “експерименті” пропонують послабити вцілілі залишки контролю. Якщо зараз громадськість може зафіксувати порушення на будмайданчику і тоді за їх зверненням Держінспекція має підстави для позапланової перевірки, то це хочуть прибрати.
Чи виявлять порушення під час прийняття в експлуатацію?
Видаючи сертифікат готовності до експлуатації, Держінспекція засвідчує, що об’єкт відповідає проєкту. Але обов’язку перевіряти цю відповідність нема. Цю проблему з дискреційними повноваженнями мав вирішити уряд. Але так не сталося.
Уряд передбачив лише контроль наявності документів згідно з чек-листом. Про контроль якості будівництва тут не йдеться.
Для розуміння намірів влади на відбудову, не менш важливо, чого в законі про відбудову немає. Неможливо цифровізувати відновлення, якщо немає цифровізації самого будівництва, яке базується на ВІМ-технології.
За даними EU BIM Task Group, використання ВІМ-проєктування (BIM – скорочено Вuilding Information Modeling-технологій) призводить до економії від 10 до 20% витрат на будівництво, забезпечуючи не лише економію, але і суттєве прискорення будівництва завдяки автоматизації в організації. У деяких європейських країнах, ВІМ вже визначений як обов’язковий при будівництві за публічні кошти, а інші поступово на нього переходять.
У нас це дасть додатковий антикорупційний ефект, бо це, по-перше, дозволяє автоматизувати процес експертизи проектів і усунути нині ризики проєктних махінацій. По-друге, переводить контроль за станом будівництва зовсім на інший рівень прозорості.
І частина проєктних організацій в Україні давно використовує ВІМ, бо це вимоги західних приватних інвесторів для контролю за їхініми інвестиціями.
У нас введення цієї технології – це обіцянка. Уряд затвердив Концепцію впровадження і відповідний проєкт чекає на розгляд у парламенті вже кілька років. Але на паузу його поставив комітет Шуляк, яка підтримує цифровізацію на словах.
Висновки
Законодавчі зміни, які активно просувало Мінінфраструктури під керівництвом нещодавно знятого віцепрем’єра – це не про боротьбу з корупцією при відновленні, а про перебудову корупційних схем на більш безпечні та приховані від занадто допитливих очей. І системі Dream в цьому процесі відведена роль не антикорупційної мрії, а марева перед очима громадськості та західних партнерів.