Зійшовши з перону потяга, відразу потрапляєш в оточення монументалізму та велич будівель радянської епохи. Над тобою височіє Центральний залізничний вокзал. Обігнувши будівлю, розчиняєшся в масштабах, на перший погляд, нескінченної Привокзальної площі, оточеної з усіх боків масивними спорудами. І ти розумієш, що тебе чекає знайомство з Дніпром. З містом, яке постійно прагне бути попереду, щоразу намагаючись за собою закріпити особливий статус величності.
Мешканцеві українського провінційного міста одразу ж впадає в очі відчутна різниця в ритмі життя мегаполіса. В Житомирі, де мені довелося провести все своє свідоме життя, ніхто ніколи нікуди не поспішає. В порівнянні зі столицею взагалі інколи складається враження, що потрапляєш у фільм з уповільненою зйомкою. Традиційно багатолюдною залишається єдина в місті пішохідна Михайлівська. Навіть не призначаючи зустріч, тут надзвичайно легко можна перетнутися зі знайомими та колегами, одночасно почути останні плітки й новини. Розміреність відображається практично в усіх сферах побуту та роботи. Тому впродовж останнього десятиліття в Житомирі з громадських споруд вдалося добудувати лише одну музичну школу. Вцілілі історичні будівлі головним чином представлені церковними спорудами та магістратом.
Натомість у Дніпрі одразу вражають простори. Величезний проспект Яворницького, колишній Карла Маркса, простягається на декілька кілометрів вздовж центральних установ та веде від залізничного вокзалу до Соборної площі. Звідси пішки легко дістатися до парку Шевченка та оглянути розміщений в парку Потьомкінський палац. Через підвісний місток над Дніпром потрапляєш до іншої частини парку на Монастирському, колишньому Комсомольському острові. Звідси відкривається чудовий вигляд на західну та східну частини міста, залізничний та дорожні мости і найдовшу в Європі Набережну.
Різнобічна спадщина
Досить дивно було почути, що в Дніпрі типові радянські назви тільки нещодавно замінили. В пам’яті хіба що старшого покоління житомирян залишилися назви Героїв Сталінграда (Театральна), 22 Партз’їзду (Бориса Тена), Постишева (Северина Наливайка). Не треба забувати, що відновлення колишніх географічних назв має відбуватися спільно із виробленням стратегії збереження культурних пам’яток.
Незважаючи на досить юний порівняно з Житомиром вік Дніпра, у місті до наших днів збереглося на порядок більше історичних будівель та споруд. Однак дуже багато з них мають досить жалюгідний вигляд та скоріш за все навмисно доводяться власниками до повної руйнації задля цінної ділянки під ними.
Дуже хотілося б, щоб їх не було втрачено, як це відбулося з багатьма пам’ятками історії в Житомирі. До прикладу, декілька років тому знесли старовинну будівлю єдиної міської синагоги, пообіцявши за короткий час відбудувати на її місці нову. Роботи так досі не завершені, і замість пам’ятки три роки поспіль стоїть двоповерховий довгобуд.
Чи не найбільше, що поєднує два міста, це космонавтика. У Житомирі народився основоположник ракетобудування Сергій Корольов, а Дніпро стало центром ракетобудування. В обидвох обласних центрах створено музеї космонавтики, які варто відвідати. Проте за концепцією вони зовсім інші. У Дніпрі демонструється головним чином військово-технічний потенціал радянської епохи та зразки військових супутників і ракет. Відвідування безплатне.
У Житомирському музеї космонавтики практично вся виставка представляє історію освоєння космосу, запуску першого супутника і досліджень поверхні Місяця. За екскурсію вам доведеться все ж заплатити, але плата є досить помірною.
Культурне різноманіття
Особливе значення кожного міста мають так звані зелені зони, тобто парки, сквери та алеї. Окрім згаданого парку Шевченка, у Дніпрі налічується близько двох десятків парків і скверів. У парку Глоби, окрім атракціонів, досі функціонує перша в Україні дитяча залізниця. Її відсутність у Житомирі компенсується хіба що Гідропарком, так і не створеного в Дніпрі.
У міських парках завжди велелюдно. Тут прогулюються пенсіонери, матусі з колясками та маленькими дітьми. Хто займається вранішньою пробіжкою, хто тренується на спортивних турніках. Однак величезні простори парків переважно занедбані. Повсюди поржавіла огорожа, розбиті сходи та недоглянуті дерева.
З прибиранням у Дніпрі набагато краща ситуація, ніж у Житомирі. За час прогулянки містом неодноразово бачиш спеціальну техніку для прибирання сміття. Проте ідеальною чистоту міста не назвеш. За півгодини прогулянки містом все взуття та одяг повністю вкривається шаром куряви.
Дивним для мене було побачити відсутність у нічний час дворового освітлення. Навіть у центрі міста, відійшовши від центральної вулиці, ризикуєш потрапити в суцільну темряву.
Тут же, як і у всіх великих містах, набагато помітніша різниця в соціальному статусі та розшарування містян, що живуть за межею бідності, та вкрай заможних. У Дніпрі не рідкість зустріти мандруючих вулицями безхатченків. Представники гламуру, виходячи з розкішних салонів та бутіків, одразу ж зникають в елітних авто.
У Дніпрі велика кількість навчальних закладів. І досить часто зустрінеш багато молоді та студентів, у тому числі й чимало іноземних. До Житомира на навчання приїжджають мешканці довколишніх районів області. Звідти й походить місцевий поліський суржик, поєднання російської, української мов та білоруського діалекту. В Дніпрі суржика не зустрінеш. Але й почути на вулицях українську досі залишається рідкістю. У продовольчих магазинах, книгарнях, кав’ярнях завжди вас зустрічають вітанням на російській. Однак за декілька хвилин переходять на українську, якою переважно гарно володіють.
Разом з тим культурний рівень міста підтримується численними заходами та подіями. На вибір є можливість відвідати музично-драматичний театр, театр опери та балету або ж театр драми та комедії.
Міський побут
Щодо запровадження багатьох комунальних «нововведень» Житомир у багатьох аспектах місто унікальне. Тут уперше в країні встановили в усіх багатоквартирних будинках ліфтові картки. Зараз, щоправда, їх знову скасували. Першими встановили абонентську плату за теплопостачання і абонплату за користування телефоном, коли в більшості областей про це навіть і не чули.
Зберігши власну виробничу базу, Житомирське трамвайно-тролейбусне управління ще три роки тому мало одне з найбільших рухомих складів тролейбусів. Проте трамвайне сполучення в місті одне і відверто поступається розгалуженій мережі трамвайних маршрутів Дніпра.
Попри відсутність різниці в комфорті, вартість проїзду в комунальному електротранспорті Житомира дорожча. На сьогодні вона становить 2 грн. при ціні у Дніпрі 1,5 грн. У той же час маршрутки, навпаки, дешевші: по 3 грн. та 5 грн. відповідно. Незважаючи на регулярне курсування громадського транспорту, мешканцям Дніпра часто доводиться добиратися в часи пік у переповнених трамваях.
Середній рівень заробітної плати у Дніпрі становить близько 6 тисяч гривень. Для Житомира цей показник приблизно на 1 тисячу гривень менший. Наразі ціни на комунальні витрати в обидвох містах трохи відрізняються. Вартість кожного спожитого кубометра води в Житомирі на 50 коп. дешевша. За теплопостачання у Дніпрі сплачують приблизно на 100 гривень більше.
Наведені цифри варто брати до уваги лише в якості приблизного орієнтиру. Багато в чому вони звичайно залежать від сфери роботи та місцезнаходження житла.
Прощаючись з Дніпром, для себе залишив тверде переконання, що обов’язково ще знову сюди повернусь за гарними враженнями і теплими спогадами.
Проект реалізується в рамках Програми національних обмінів за фінансування Європейського Союзу та Національного фонду підтримки демократії (США).