Відпочинок на Чорному морі 2023: маловідомі курорти Одеської та Миколаївської областей

Війна увірвалася у життя українців та перевернула звичний уклад з ніг на голову. Більшості з нас було не до пляжного відпочинку не лише через перестановку пріоритетів, а й з об’єктивних причин: одні курорти опинилися в тимчасовій окупації, а відвідування других було небезпечним через заміноване море та можливість ракетного обстрілу. Але наші співвітчизники настільки вірять у перемогу, що вже розпочинають планувати відпочинок на українському морі наступного року. Щоб розширити перелік варіантів для відпочинку наступного літа, представляємо топ-10 маловідомих і поки що не пізнаних масовим туристом курортів Чорного моря в Одеській та Миколаївській областях. Про це пише УНН.

У цьому топі представлені переважно невеликі приморські села, які стануть чудовим місцем для спокійного сімейного відпочинку не за всі гроші світу. До того ж кожен зможе вибрати локацію на свій смак, будь то місце подалі від галасливої інфраструктури та поряд з природними парками або таке, де блага цивілізації гармонійно поєднуються з тишею та спокоєм.

Поєднання тиші та близькості інфраструктури

Грибівка

Грибівка — невелике село на Одещині, розташоване за кілька кілометрів від узбережжя Чорного моря, на якому знаходиться однойменна курортна зона. Це більш спокійна та бюджетна альтернатива розкрученим Одесі та Затоці. Грибівка приваблює відпочивальників широкими піщаними пляжами, де можна вільно розташуватися, не відчуваючи дискомфорту від тісного сусідства, комфортною глибиною моря та адекватним співвідношенням «ціна — якість».

Чорне море на даному відрізку добре підходить для відпочинку дорослих та сімей з дітьми: відсутність глиняних урвищ, кам’янистого рельєфу, поступове заглиблення дна та півметрова глибина на відстані 10-15 м від берега створюють сприятливі умови для всіх категорій відпочиваючих.

Пляжі Грибівки – одні з найпростіших на Одещині та мають протяжність 5 км, а завширшки досягають 100 м на деяких ділянках. Відпочивати можна безкоштовно, але зручності у вигляді тіньових навісів зустрічаються рідко. Зате без проблем можна взяти парасольку від сонця і лежак.

Житло на курорті можна вибрати серед 50 баз відпочинку, готелів, пансіонатів з умовами різного рівня комфортності. На багатьох базах є басейни, дитячі майданчики, власні кафе та столові. Бюджетніші варіанти запропоновані в приватному секторі, але й відстань до моря звідти може досягати більше кілометра.

Загалом інфраструктура Грибівки скромна: на весь курорт працює один банкомат, одна-дві аптеки, немає звичних супермаркетів та масштабних розваг. Втім, все це легко знайти у Чорноморську та Затоці, які перебувають у півгодини їзди, або, у крайньому випадку, в Одесі. Натомість тут достатньо кафе та барів, кілька дискотек, доступний повний спектр пляжних атракціонів, працює луна-парк, а влітку регулярно відбуваються музичні фестивалі. Також є можливість познайомитися з визначними пам’ятками, розташованими неподалік. Серед найпопулярніших екскурсійних напрямків – Аккерманська фортеця і Центр культури вина SHABO.

Єдине, що може зіпсувати відпустку в Грибівці, особливо якщо ви відпочиваєте з дітьми, це апвелінг, коли холодні придонні маси води замінюють теплі прибережні, через що температура моря стає некомфортною для купання. До того ж цей чорноморський курорт стрімко набирає популярності, тому не варто розраховувати на абсолютно порожні пляжі та відсутність відпочивальників.

Чорноморка

Чорноморка — невеликий і поки що не дуже популярний курорт у Миколаївській області. Він знаходиться в Очаківському районі за 5 км від самого Очакова. Курорт розташований на Чорноморській (Лагерній) косі, яка з одного боку омивається Дніпро-Бузьким лиманом у місці його злиття з Чорним морем, а з іншого – Березанським лиманом. Свою назву він отримав від села Чорноморка, яке лежить за кілька кілометрів від нього.

Чорноморка не може похвалитися достатком розваг і розвиненою курортною інфраструктурою, але має хороші умови для спокійного сімейного відпочинку.

Море на косі не таке солоне через близькість лиманів, але переважно чисте і досить глибоке, хоча прибережне мілководдя, оптимальне для дітей, тут теж є. Відпочивати можна і на Березанський лиман, але в цьому випадку потрібно бути обережним, оскільки у воді іноді зустрічаються змії, які полюють на бичка.

Пляжі на Чорноморській косі піщані та небагатолюдні. Просторі і пологі в західній частині коси, вони переходять у досить вузькі і з крутим берегом на сході біля коси. Навіси, кабінки для перевдягання, прокат парасольок та шезлонгів, пляжні розваги тут зустрічаються не часто, а туалетів немає зовсім, а нехитра інфраструктура здебільшого залишилася з минулого століття. Всі пляжі безкоштовні, але здебільшого прохід здійснюється через територію баз відпочинку.

Тут же, на косі, розташоване курортне житло: бази відпочинку, невеликі сучасні готелі та гостьові будинки, котеджі й так звані вілли. Більшість житла в західній частині коси – це недорогі бази відпочинку з мінімальними зручностями, просторими, але недостатньо облаштованими територіями. Сучасна забудова з більш комфортними умовами відпочинку знаходиться на сході з боку Очакова. При цьому хороший номер на базі з басейном та упорядкованою територією можна зняти відносно недорого.

Заклади громадського харчування та торгівлі сконцентровані на центральній вулиці коси та працюють з початку, а то й з середини червня до кінця літа. Але продукти харчування вигідніше купувати у самому селі чи в Очакові, де вони коштують значно дешевше. В Очакові знаходиться найближчий банкомат.

Розваги на курорті представлені пляжними водними атракціонами, більярдом та настільними іграми на території баз та пансіонатів, нічним дискобаром «Капітан», розташованим біля бази «Нептун» та невеликим луна-парком з величезним переважанням дитячих атракціонів. У східній частині Чорноморської коси з боку Очакова працює аквапарк «Аттика» із сімома гірками та басейнами. Також із Чорноморки можна вирушити з екскурсією на острів Березань, Кінбурнську косу та до археологічного заповідника «Ольвія».

Санжійка

Санжійка — село за 40 км від Одеси, яке лежить на узбережжі Чорного моря. Це не надто відомий курорт по сусідству з Грибівкою, з малолюдними пляжами, досить приємними цінами на житло, спокоєм та тишею на пляжі та в курортній зоні.

Головна особливість Санжійки — круті глинисті урвища, що тягнуться вздовж берега від кордону з Грибівкою на заході до Чорноморська на сході. З високого берега відкриваються захоплюючі духи види на море і навколишні степові простори. Багато хто приїжджає сюди виключно заради вражаючих пейзажів та можливості зробити гарні кадри.

Місцеві пляжі не надто широкі через високий стрімкий берег, але завжди вільні. Втім, інфраструктури тут ще менше, ніж відпочиваючих. Тут немає навісів, не здають в оренду парасольки та шезлонги, не працюють бари, а спускатися до моря доводиться місцями досить крутими сходами, які є лише в районі центральних пляжів. В інших частинах узбережжя спуск до моря є протоптаними в глині крутими стежками. Вода в морі чиста та прозора, іноді на берег виносить велику кількість водоростей.

У Санжійці пропонують розміститися на базах відпочинку (в основному старого зразка), у міні-готелях та гостьових будинках або зняти кімнату у місцевих жителів за доступними цінами. При цьому навіть об’єкти на першій лінії не мають прямого виходу на пляж – вони віддалені від моря приблизно на 200 метрів, а то й більше. Для любителів дикого відпочинку, для якого ідеально підходить Санжійка, є кілька кемпінгів.

З інфраструктурою тут негусто: кілька магазинів, одна аптека при місцевому пункті фельдшера і пара кафе. Тут виручить сусідній Чорноморськ, де є супермаркети, банкомати, лікарні та інші блага цивілізації.

З розваг у Санжійці є хіба що стандартні пляжні атракціони та риболовля у відкритому морі. Ще можна орендувати яхту в місцевому яхт-клубі і подивитися місцеві визначні пам’ятки – маяк, що діє, і кам’яні козацькі надгробні хрести, розташовані на старому цвинтарі між Санжійкою та Грибівкою. За рештою, включно з “міськими” розваги типу нічних клубів, доведеться їхати до сусіднього Чорноморська. А найближчий аквапарк розташований приблизно за 15 км на захід від Затоки.

Далі від цивілізвції

Катранка

Катранка – один із найменш відомих курортів Одеської області. Це крихітне селище, що нагадує по обрисах наконечник списа, який ніби врізається у воду між озерами Сасик і Джантшейським. Від Чорного моря його відокремлює довга піщана коса, де знаходяться пляжі.

Катранка – мальовниче місце з майже незайманою природою, надзвичайно чистим морем та широкими піщаними пляжами, де на відстані сотні метрів можна не зустріти жодної душі. Відпочинок тут підійде тим, хто хоче побути в тиші та усамітнитися. Особливих розваг тут немає, але є чисте море і малолюдні пляжі, зграї водоплавних і степових птахів, спокійні прогулянки на катері озером, риболовля і красиві пейзажі.

Перейти до пляжів можна пішохідними містками – два з них проходять прямо над водою і ще один перекинутий через кілька острівців. Пляжі здебільшого вільні від будь-якої інфраструктури, за винятком водних гірок та точки продажу морозива та напоїв, розташованих біля одного з містків. Місцями зустрічаються пункти прокату пляжних парасольок та шезлонгів.

У Катранці працює близько півтора десятка баз відпочинку, а також безліч міні-готелів. З’являються нові туристичні комплекси з розвиненою внутрішньою інфраструктурою, як, наприклад, «Катран» з басейном, їдальнею, пляжним баром. Пропонується як розміщення зі зручностями на території, так і комфортабельні номери. Причому за ціною відпочинок обійдеться в рази дешевше, ніж у Затоці чи Кароліно-Бугазі.

Інфраструктура на курорті мінімальна: кілька кафе та їдалень з домашньою їжею, зали для гри в більярд та настільний теніс, дискотека. У центрі селища розташований місцевий ринок, де можна придбати все необхідне для відпочинку, включаючи різноманітні сувеніри. Але загалом сюди приїжджають не за розвагами, а щоб відпочити від галасливих, запорошених та переповнених людьми міст, відновити сили та по-справжньому розслабитися.

Втім, не лише скромна інфраструктура не дозволяє селищу нарощувати потік туристів. Один із головних недоліків Катранки — незручне транспортне сполучення: дістатися машиною сюди складно, чимало через погані дороги, а громадський транспорт ходить рідко.На фоне уникальной природы

Кінбурнська коса

Це загальна назва для піщаної коси та півострова на кордоні Миколаївської та Херсонської областей, що омивається Дніпро-Бузьким лиманом, Ягорлицькою затокою та Чорним морем. На території півострова розташовані села Покровка та Покровське, в яких сконцентрована основна маса житла для відпочинку, а також Василівка та Геройське.

Це дивовижне місце з первозданною природою, кілометрами безлюдних пляжів, покритих дрібним білим піском упереміш з черепашковою крихтою, і чистим прозорим морем, що дозволяє розглянути дно на глибині півтора-двох метрів. Місце, де можна відчути себе на краю світу, відпочити від міста та перезавантажитись.

Узбережжя вздовж Кінбурнської коси – це суцільний пляж з пологим входом у воду, покритий білим піском з великою черепашкою і не обтяжений туристичною інфраструктурою. Море тут з пологим дном та динамічним заглибленням, тепле та дуже чисте. Наприкінці коси можна побачити, як зустрічаються води Чорного моря та прісного Дніпровсько-Бузького лиману. Але важливо знати, що через сильні течії купатися тут забороняється.

Окрім моря, особливий інтерес відпочивальників викликають місцеві солоні озера, які протягом багатьох десятиліть є базою для видобутку солі. Ці озера влітку набувають яскраво вираженого рожевого кольору, як солоні водойми Арабатської Стрілки, і є популярною фотолокацією. Ще одне відоме місце на Кінбурні – Волижин ліс. Це залишки стародавніх реліктових лісів у вигляді березових та дубових гаїв, розташованих у найширшій частині півострова.

Довгий час на Кінбурн приїжджали лише любителі дикого відпочинку, яких не бентежила повна відсутність зручностей та інфраструктури. Але останніми роками, крім кемпінгів, на півострові з’явилися бази, міні-готелі та котеджі, що пропонують відпочити з комфортом. І — у повній самоті по сусідству з незайманою природою: рожевими озерами, солончаками, лісами та лиманами, де гніздяться рідкісні птахи.

При виборі місця відпочинку потрібно розуміти, що в основному житло розташоване на відстані кілька сотень метрів від моря, а біля самого моря можна розміститися хіба що в наметі. При цьому поставити намет у будь-якому місці, яке сподобалося, теж не вийде: для цього є кемпінги «Ковалевський», «Римбовський» і «Кінбурнська стрілка».Переважно інфраструктура на півострові зосереджена біля баз відпочинку. У селах зустрічаються невеликі магазини та поодинокі сільські кафе. Урізноманітнити відпочинок можна за допомогою екскурсії півостровом, на острів Березань. Тендра, до Ягорлицької затоки, Кінбурнської фортеці.

Від масового туристичного потоку Кінбурнську косу, територія якої входить до складу кількох природоохоронних зон, рятувала лише відсутність доріг. Проте популярність півострова з кожним роком зростала. Але повномасштабна війна, яку проти України розпочала росія, поставила під загрозу існування унікального курорту. З квітня півострів регулярно обстрілюється російськими військами. На цей час тут згоріло 15 гектарів заповідних лісів, на відновлення яких піде не одне десятиліття, загинуло безліч диких тварин і птахів. Окупанти не дають місцевим жителям гасити пожежі, що посилює ситуацію.

Хочеться вірити, що до наступного року Кінбурнська коса звільниться від фашистських окупантів, повстане з попелу і знову чекатиме на туристів.

Лебедівка

Лебедівка — ще одне приморське село на Одещині, про яке говорять набагато менше, ніж, наприклад, про Затоку. Хоча, як мінімум, за природними даними вона нітрохи не поступається більш відомим сусідам узбережжям. Тут без перебільшення унікальна природа: з одного боку Чорне море, з іншого – солоне озеро Бурнас із блакитною глиною, що входить до групи Тузловських лиманів, на території яких створено однойменний НВП, з третього – широкі степи, соснові та дубові ліси.

Лебедівський ліс привабливий тим, що розташований прямо на березі моря, завдяки чому тут формується гарний краєвид і дуже чисте «ароматне» повітря. Ліс змішаний, але переважно сосновий. Це рідкісне явище ще й тому, що українська Бессарабія є досить посушливою. Від моря ліс відокремлює вузька та довга смуга піщаного берега Тузловських лиманів.

Ще одна природна особливість Лебедівки – високі глинисті урвища, які обриваються до пляжів. Останні через це не надто широкі, але майже завжди вільні, за винятком центрального пляжу, де в пік сезону буває тісно. Але на захід від околиці селища йде піщана коса, що розділяє Чорне море та озеро Бурнас, з безкрайніми і часто безлюдними дикими пляжами. Берег тут піщаний, а вхід у море – пологий. Для спуску до пляжу в деяких місцях встановлені дерев’яні сходи, але є й сходи, висічені прямо в глиняних стрімчаках.

До речі, в Лебедівці є нудистський пляж довжиною близько 1 км; про його кордон повідомляє відповідна табличка.

До Лебедівки їдуть заради спокійного та недорого відпочинку. Вибір житла тут дуже широкий. На курорті є близько десятка баз відпочинку та кілька готелів, можна зняти номер у котеджах чи гостьових будинках. Поруч із лісом стоїть кілька кемпінгів, як платних із зручностями, так і безкоштовних.

Інфраструктура курорту типова для приморських селищ: кілька магазинів із «курортними» цінами, стільки ж кафе, ринок та аптека. Банкоматів у селі немає, але у багатьох кафе та магазинах можна розрахуватись карткою.

З розваг відпочиваючим можуть запропонувати прогулянки на човні та морську рибалку на бичка та камбалу. Також з Лебедівки організовуються екскурсії до Акерманської фортеці та Національного природного парку “Тузловські лимани”.

Приморське (Ізмаїльский район)

Приморське — крихітне село на краю Одеської області, що межує з Дунайським біосферним заповідником. Його оточують відразу кілька водойм: Чорне море, озеро Сасик, Жебріанський та Малий Солоний лимани. Крім того, на півдні селище є сусідами з болотистою дельтою Дунаю, а на заході — з бессарабськими степами. Все це формує унікальну екосистему курорту: тут дзвінко чисте повітря, прозоре море з теплим протяжним мілководдям і піщані, місцями добре обладнані пляжі.

Курортна зона Приморського знаходиться за кілька кілометрів від самого селища. Тут зосереджена основна інфраструктура: бази відпочинку, міні-готелі та гостьові будинки, що пропонують найрізноманітніші за умовами та вартістю варіанти, кілька кафе та барів, пляжні розваги.

Усі місцеві пляжі піщані з домішкою черепашки. Сама пляжна смуга досить звивиста, а в центральній частині відокремлена від курортної забудови невеликим лиманом, через який до пляжу веде місток. Пляжі є досить широкими, особливо на ділянках без лиману. Найчистіші та просторі пляжі варто шукати біля греблі, яка поділяє озеро Сасик та Чорне море; на центральному буває багатолюдно та брудно.

В цілому, Приморське – це курорт для спокійного і невибагливого відпочинку на березі моря, далеко від великих міст і поряд з неймовірно гарною природою. Тут може не сподобатися тим, кому потрібна розвинена інфраструктура та всі блага цивілізації. Основний мінімум у вигляді магазинів, невеликих кафе, дискотек, ринку та торгових точок знайдеться, але більше не варто розраховувати. Зате курорт пропонує чудові умови для тих, хто хоче відпочити від метушні та скупчення людей. Тут чудові умови для організації риболовлі, гарних фотосесій на тлі природи, а як бонус — близькість до «міста сотні каналів та виноробства» Вилкове.

Острів Зміїний

Острів Зміїний – це один із двох материкових островів в українських прибережних водах Чорного моря, який до 24 лютого 2022 року був відомий переважно як спірна територія України та Румунії. А після російського повномасштабного вторгнення він став одним із символів мужності та стійкості українського народу. Але мало хто знає, що останніми роками Зміїний перетворився на одну з чорноморських туристичних локацій. Така можливість з’явилася після 2007 року, коли житловим та адміністративним спорудам на острові надали статус селища Біле. Але потрапити сюди було не так просто, враховуючи прикордонний статус острова: потрібна була перепустка від прикордонників та посвідчення особи. Крім того, єдиним транспортом на Зміїний було судно “Касатка”, що доставляє остров’ян провізію, воду, пошту та інші необхідні речі, і здійснювало один рейс на тиждень.

Відпочинок на Зміїному – це більш ніж унікальний туристичний досвід, який не можна отримати на жодному морському курорті України. Навіть Кінбурн не настільки “дикий”, незважаючи на свою віддаленість від цивілізації. Тільки на Зміїному, площа якого становить лише 0,2 кв. км, можна відчути справжню самотність та відірваність від решти світу. На острові немає високих дерев, з рослинності переважають степові трави, а фауна представлена в основному птахами та плазунами. До речі, свою назву Зміїний отримав через велику кількість водяних вужів, яких сюди зносить течією з гирла Дунаю.

Незважаючи на свої, скажімо прямо, мініатюрні розміри, на острові є цілих 4 пляжі, які розташовані на східному та північному берегах. Звичайно, жодної інфраструктури для відпочиваючих тут не передбачено, а самі пляжі – це скоріше відносно зручні, але кам’янисті спуски до води. Як і належить відкритому морю, глибина наростає дуже різко, тому людям, які погано тримаються на воді, потрібно бути дуже уважними. Інші береги Зміїного являти собою стрімкі круті скелі, які практично вертикально йдуть у море.

До початку війни на острові працювали готель, медпункт, відділення банку, магазин, функціонувало відділення поліції. У туристів було два варіанти розміщення: або в готелі за цілком демократичну плату, або з наметом на будь-якому місці, яке сподобалося. Але продукти та питну воду потрібно було везти із собою, або заздалегідь домовлятися про харчування у готелі. Головною пам’яткою Зміїного, крім неймовірних видів на відкрите море та дельту Дунаю, є гроти. Їх всього вісім, а найбільші навіть мають власні імена – “Велика ущелина” та “Великий”. Щоправда, дістатися цих красот без аквалангу можна лише на човні.

Крім любителів абсолютно “дикого” відпочинку, Зміїний є справжньою Меккою для дайвінгістів – крім гротів, на дні біля острова, який був відомий з часів Стародавньої Греції, досі знаходять артефакти різних часів.

З можливістю оздоровитись природними лікувальними багатствами

Лугове

Лугове — невелике село в Миколаївській області, розташоване поряд із Карабуським лиманом приблизно за 10 км на південний захід від відомого Коблево. Але для відпочивальників інтерес представляє не саме село, а курортна зона з такою самою назвою на березі Чорного моря за кілька кілометрів на південь від нього. І хоча Лугове не настільки розкручене, як сусіднє Коблево, на кількості відпочивальників улітку це особливо не позначається. Курорт обирають за чисте море, просторі пляжі, непогану інфраструктуру та прийнятні ціни.

Пляжі Лугового починаються від Карабуського мису та займають 5-6 км узбережжя у східному напрямку. Вони вкриті сумішшю піску з дрібною галькою та черепашками, а їх ширина варіюється від 3-5 до 50 метрів. Всі вони мають зручний захід у воду, велику зону мілководдя, яке влітку добре прогрівається, і відмінно підходять для відпочинку з дітьми. На центральному, найширшому пляжі є вся необхідна інфраструктура: навіси, роздягальні, туалети, скриньки, атракціони, волейбольні майданчики, проводиться регулярне прибирання. Поруч працюють кіоски зі снеками та фастфудом, вечорами відкриваються бари та дискотеки.

На курорті діє близько двох десятків баз відпочинку, переважно старої забудови, але частково реконструйованих, а також кілька міні-готелів, кемпінгів та наметових містечок. Умови можна знайти різні: від спартанських до дуже комфортних. Більшість курортного житла зосереджена в курортній зоні, але є і варіанти розміщення в самому селищі – далеко від моря, але і за зниженими цінами.

Інфраструктура Лугового досить розвинена. Вона включає кафе та їдальні, кілька магазинів та ринок, де можна купити всі необхідні продукти та товари для пляжного відпочинку. У центральній частині курорту є аптека, а в селі працює амбулаторія. Банкомату тут не знайти, але у багатьох торгових точках є термінали для безготівкового розрахунку.

Основні розваги на курорті – це пляжний волейбол, більярд, настільний теніс; працюють кінозали та нічний клуб. На базах відпочинку для відпочиваючих проводять розважальні програми. Для любителів посидіти з вудкою можна порибалити, як з берегу, так і у відкритому морі. А цінителі гарної природи та мальовничих краєвидів можуть вирушити на мис Аджияск та з єкскурсією на острів Березань.

Додатково під час відпочинку в Луговому можна оздоровитись грязями та ропою солоного озера Солонець-Тузли. У посушливі періоди водоймище пересихає і тоді грязі майже не видно, залишається тільки товстий шар солі з рожевим відтінком. У північній частині озера можна побачити велику кількість пернатих, які гніздяться поблизу або зупиняються тут на відпочинок під час перельотів.

Рибаківка

Рибаківка – це ще одна курортна зона Миколаївської області, яка на сході виходить на берег Березанського лиману, а на півночі буквально впирається у згадане вище озеро Солонець-Тузли. Курорт відомий здебільшого серед любителів наметового відпочинку, тому що в його східній частині розташований один із найвідоміших автокемпінгів Миколаївської області, “Сосни”. Втім, у “Соснах”, під покровом хвойних дерев, які практично впритул підступають до пляжу, можуть зупинитися не лише автотуристи та “дикуни”. В останні роки тут збудували цілком цивілізовані бунгало, щоправда, із загальними зручностями на території. Якщо ж наявність унітазу та умивальника в номері принципово, можна пошукати житло в одному з гостьових будинків, готелів або баз відпочинку на захід від берега. Курортна забудова Рибаківки охоплює все узбережжя Рибаківської затоки, від “Сосен” на сході і аж до околиць однойменного села на заході.

Окрім соснового бору на березі моря та солоного озера, в Рибаківці та її околицях є чимало вражаючих природних пам’яток. До найвідоміших з них відносяться мис Аджияск за південно-західною околицею села, і острів Березань, який видніється у відкритому морі за кілька кілометрів від курорту. На мис можна прогулятися самостійно, а на Березань – потрапити з організованою екскурсією.

На схід від Рибаківки знаходиться місце впадання Дніпро-Бузького та Березанського лиманів у Чорне море, що помітно відбивається на якості води біля берегів курорту – вона більш прісна, менш прозора і за кольором трохи нагадує річкову. Бонусом за не надто “морську” воду є менша кількість медуз у прибережній зоні.

У курортній зоні досить непогано розвинена інфраструктура: тут є продуктові та промтоварні магазини, ринок, кафе та столові, а на пляжі представлений весь спектр традиційних пляжних розваг. У селі працює амбулаторія з аптекою, а також аптечні кіоски є в межах курортної зони. Влітку відкривається автостанція, через яку регулярно проходять маршрутки з Миколаєва до Коблева. Тож якщо хочеться ще більше драйву та вражень, можна без проблем з’їздити до Коблева, до якого від Рибаківки трохи більше 10 км.

Загалом курорт Рибаківка обирають сімейні пари та туристи з дітьми заради спокійного та відносно тихого відпочинку, а також автокемпери та шанувальники відпочинку “дикуном”

Росєйка

Росєйка — селище в Одеській області, розташоване на протилежному березі Джантшейського озера, яке також має вихід до озер Малий Сасик та Шагани. Останнє є джерелом цілющої мулової грязі, що дозволяє вважати Росєйку не тільки морським, а й грязьовим курортом.

Тут не по-чорноморськи мілке та дуже тепле море, яке відрізняється відсутністю водоростей у прибережній зоні. У порівнянні з багатьма чорноморськими курортами медуз тут теж зовсім небагато – практично одиниці. Місцеві пляжі чисті та просторі. Як і в Катранці, вони знаходяться на косі, складені зі світлого піску і тягнуться на кілометри, а дорога до них лежить через дерев’яні містки та капітальну греблю для проїзду на авто. У районі центрального пляжу є тіньові навіси, платні шезлонги та туалет. Тут зазвичай збирається найбільше відпочиваючих.

У селищі понад півсотні баз відпочинку, міні-готелів та гостьових будинків із комфортними номерами, причому за приємними цінами.

Місцева інфраструктура порівняно мізерна і включає лише основний мінімум: кілька продовольчих магазинів, ринок та торгові точки, пара аптек, невеликі кафе. У магазинах і кафе часто можна розплатитися карткою, але найближчий банкомат для переведення в готівку грошей знаходиться в Татарбунарах.

У курортній зоні працює луна-парк та центр розваг для дітей, є тир та нічний клуб, а на території деяких баз відпочинку можна пограти у настільний теніс та більярд. Любителі рибалки зазвичай рибалять на озері Малий Сасик, де непогано клює карась. А за новими враженнями можна вирушити з екскурсією у знамените місто на воді Вилкове, Білгород-Дністровську фортецю чи Центр культури та вина «Шабо».

Одним словом, Росєйка – це ще одне ідеальне місце для тихого, розміреного відпочинку далеко від цивілізації, але з безліччю можливостей для оздоровлення та спілкування з природою.

Сергіївка

Сергіївку, Досить велике селище за 80 км від Одеси, насправді складно назвати маловідомим курортом. Перша грязелікарня тут була побудована ще 1921 року. За радянських часів Сергіївка була надзвичайно популярна насамперед як кліматичний та бальнеологічний курорт.

Курорт розташований між Курортним та Затокою і лежить на березі Шаболатського (Будацького) лиману, багатого на лікувальні грязі та ропу, а також має кілька джерел мінеральних вод з цілющими властивостями. Ропа та лікувальні грязі Шаболатського лиману покращують обмінні процеси, кровообіг внутрішніх органів, має протизапальний, знеболюючий ефект та сприяє виведенню радіонуклідів з організму.

Додаткову славу, щоправда, сумну, селищу принесла війна. 1 липня він пережив російський ракетний удар, внаслідок якого було зруйновано 9-поверховий будинок та дві бази відпочинку, загинула 21 особа. Зараз селище відновлюється та чекає на гостей.

Сергіївка – це чудове місце для спокійного сімейного відпочинку та оздоровлення. Тут багато зелені та небагато людей, як і раніше працюють санаторії, де можна пройти лікування чи реабілітацію за допомогою лиманних грязей, ропи та мінеральних вод. Крім того, збудовано сучасні міні-готелі, гостьові будинки та бази відпочинку, здаються окремі котеджі та будиночки у зеленій зоні, є кілька дитячих санаторіїв та оздоровчих таборів. Завжди можна зняти кімнату в приватному секторі або квартиру, але останні знаходяться в найбільш віддалених від моря районах. Тому йти до пляжу доведеться не менше 30 хвилин, натомість під боком буде вся селищна інфраструктура: ринок, магазини та банкомат.

Варіантів житла на березі моря всього два – готелі «Близнюки» та «Блакитна акула». Вони розташовані на косі: один одразу біля містка, а другий за кілька сотень метрів від нього. Решта житла знаходиться на березі Будакського лиману, який відокремлений від моря Будакською косою з піщаними пляжами. На косу можна дійти мостом через лиман, який у народі називають «кілометром здоров’я», або доїхати катером. Катери відправляються щодня з 08:00 до 20:00: що півгодини з материка на косу і щогодини у зворотному напрямку.

Пляжі в Сергіївці є і з боку дрібнішого та теплого лиману, тут зручніше відпочивати з маленькими дітьми. Всі пляжні зони піщані, з пологим входом у воду, чисті, але не обладнані — зручності доведеться організовувати самостійно. Кафе та їдальня можна знайти в основному на території санаторіїв, хоча вони зустрічаються і в самому селищі. А більшість магазинів і барів зосереджена на набережній. Перед пішохідним містком працює кафе «Лімпопо», також є кілька «забігайлівок» на самому пляжі.

Пам’яток чи особливих розваг у Сергіївці небагато: можна покататися на вейкборді – працює вейк-клуб «Jump and fly», зайнятися кайтсерфінгом, взяти напрокат велосипед і відправитися вивчати місцевість, з’їздити на екскурсію в Аккерманську фортецю в сусідній Білгород-Дністер “Шабо”. Для решти є Затока, розташована в 18 км на схід автотрасами.

Курортне

Курортне – це невелике приморське село на березі Будакського (Шаболатського) лиману, яке було перетворено на бальнеологічний курорт зусиллями тодішніх власників цих земель ще у 19 столітті. Головною “фішкою” Курортного і тоді були шаболатські грязі та ропа, заради лікування якими сюди приїжджали відпочивальники з Румунії, Молдови та країн Західної Європи. Рівень розвитку сучасного селища не порівняти з розмахом більш як 100-річної давності. Сьогодні це скромний приморський курорт, віддалений від транспортних магістралей та основного туристичного трафіку.

Як і інші села на узбережжі, які стоять в основі кіс, Курортне частково розташоване на високому стрімкому березі, частково спускається до пологих пляжів Будацької коси. Пляжна інфраструктура, включаючи кафе, роздягальні, туалети, прокат інвентарю є тільки з боку коси; під урвищами це необлаштована смуга піску, до якої можна спуститися імпровізованими сходами. Але вздовж усього узбережжя вхід у воду пологий і плавний, а зона мілководдя заходить на 30-50 метрів від берега, що добре для відпочинку з дітьми.

Незважаючи на умовний “занепад” порівняно з минулими часами, Курортне і сьогодні може запропонувати різноманітне житло для відпочиваючих, включаючи готелі з басейнами на території та номери, близькі до преміум-класу.

З туристичної інфраструктури на території селища є кілька міні-маркетів, кілька ринків, кафе та заклади ресторанного типу, а також відділення “Укрпошти”, автосервіси та кілька автостанцій. У Курортному немає банкоматів – до найближчого доведеться їхати до Сергіївки, але в деяких торгових точках та закладах можливий розрахунок карткою. Увечері центром розваг стає сезонний парк, а вдень працюють традиційні пляжні атракціони на узбережжі. Крім того, з Курортного влаштовують поїздки до Вилкового, Аккерманської фортеці, Центру культури вина SHABO; а за наявності своєї машини можна проїхатися до аквапарку Затоки.

На жаль, сьогодні тут не можна отримати спеціалізоване бальнеологічне лікування, хоча до війни розглядався проект створення на базі шаболатських грязей біля Курортного та сусіднього Приморського сучасного курортно-оздоровчого центру. Тож поки що селище залишається місцем для спокійного та розміреного сімейного та самостійного відпочинку, а грязелікування у Будакському лимані носить стихійний характер.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.